Дотс

новичок

Ссылка на сообщение 16 февраля 17:44   цитировать   | SOS!

Немножко в "сибирскую" тему: иркутский вариант Дашкиева печатался вначале в газ. "Советская молодежь" (1956 г.). Начали публикацию в начале октября, то есть Сергеев взялся за перевод сразу после появления украинского издания. Так что именно это -- первый полный перевод на русский, а харьковский, получается, -- если был переводом -- уже вторым.

Файлы: изображение_2022-02-16_194032.png (167 Kb)

Dots

новичок

Ссылка на сообщение 16 февраля 17:45   цитировать   | SOS!

и, кстати, нужно ,видимо, поправить, на страничке книги, что перевод не 1959-го года, а 1956-го

karaby

авторитет

Ссылка на сообщение 16 февраля 18:55   цитировать   | SOS!

цитата Dots

иркутский вариант Дашкиева печатался вначале в газ. "Советская молодежь" (1956 г.)

Да. Это так. До Сов. молодежи 1956-го я еще не добрался:-(((

цитата Dots

харьковский, получается, -- если был переводом -- уже вторым.

а) т. н. "харьковский" не может быть вторым, если он был опубликован в 1955 ЕЩЕ ДО ВЫХОДА книги на украинском

б) по той же причине — это не может быть переводом.

Текст в газете (1955) полностью совпадает с книжным изданием (1957). Значит это (и газета и книга) никакой не перевод! А оригинальный русский вариант повести.

Подождите.

Точности ради замечу, что в газете повесть печаталась в июле-августе 1955 года, а на украинском языке повесть в книжном издании была подписана к печати 28.04.1955 г. Естественно, что сдана в производство она была еще раньше. Так что о первенстве пока что говорить сложно.

Теперь о языке написания

К примеру, в "Технике-молодежи" печатался его первый рассказ на русском языке, где было указано, что он переведен с украинского языка:

Украденный голос: Научно-фантастический рассказ / Пер. с укр. Е. Весенина; Рис. С. Вагина // Техника – молодежи, 1955, №11 – с.36-37

И ни в одном украинском издании нет информации о переводе с русского какого-либо его произведения.

цитата archivsf

Так что о первенстве пока что говорить сложно.

цитата archivsf

ни в одном украинском издании нет информации о переводе с русского какого-либо его произведения.

Я не говорил о первенстве русскоязычного издания перед украинским. Наоборот, предполагал, что они существовали одновременно. Т.е. и тот и другой варианты — авторские. Речь шла о том, что "харьковский" (будем называть его так) вариант — не перевод, по кр. мере — не перевод постороннего переводчика.

(Даты я сравнивал...)

PS. Как одна из гипотез — рукопись на укр. поступила в изд-во Молодь и её оперативно перевели на рус. (спрашивается — зачем? Хотели сначала издать на русском?). Но потом она пошла "гулять" в этом анонимном переводе? Вряд ли. Авторские никто не отменял даже в 50-е годы. Тем более, что книжное издание состоялось (передали в Харьков), за которое однозначно полагался гонорар

karaby

Возможно автор сам и перевёл. Он ведь тогда только начинал свою карьеру. Вряд ли мы уже узнаем.

milgunv

философ

Ссылка на сообщение 20 февраля 19:58   цитировать   | SOS!

цитата karaby

Хотели сначала издать на русском?

В то время Дашкиева еще хорошо издавали на русском. Это с Гибели Урании его перестали переводить.И хотя он жил в русскоязычном ХАрькове, писал на украинском языке.А вот егознания Чешского- весьма сомнительны( хотя он и значится переводчиком романов В.Бабулы).

slovar06

магистр

Ссылка на сообщение 20 февраля 20:02   цитировать   | SOS!

А знаете, как сказал его сін Григорий, харьковские издания он сам переводил на русский.

https://fantlab.ru/search-forum?q=%D0%94%...

Дашкиев (в рос. газетах)

ФОТО ДМИТРУКА И МУХОРТОВА

https://fantlab.ru/edition54721

https://litvek.com/book-read/207072-kniga...

http://www.fandom.ru/foto/_berdnik/

Микола Олександрович Дашкієв (16 травня 1921, смт. Краснокутськ, Харківська область — 23 лютого 1976, Київ, Українська РСР) — український письменник-фантаст, поет і перекладач. Автор двох фантастичних романів, чотирьох повістей, кількох десятків оповідань, перекладів, віршів, біографічних нарисів, багатьох документальних та одного науково-фантастичного сценаріїв.

Народився в родині вчителів.

Після закінчення десятирічної школи вчився на геофізика на фізико-математичному факультеті Ленінградського університету. Навчання перервала Німецько-радянська війна.

У перші армійські призови Микола Дашкієв не потрапив через свій поганий зір (до мінус 8), тому він повертається додому, в Краснокутськ, і у вересні 1941 року починає працювати вчителем, одночасно викладаючи фізику, хімію та математику. З часом, після відступу наших військ, опинився на окупованій території, і ця обставина потім довго труїла його життя.

На третьому році війни ніхто не зважав на діоптрії, тому, по першому звільненні Краснокутська, Микола Дашкієв все-таки потрапив до діючої армії, і з лютого 1943 по жовтень 1945 року прослужив в Радянській Армії: спочатку рядовим бійцем, потім — радистом, а пізніше — командиром відділення радіо. Воював на лівому фланзі Курської дуги, форсував Дніпро під Ржищевом у Київській області, брав участь у Корсунь-Шевченківській операції, у бойових діях в Карпатах, у Польщі (визволяв місто Бельсько-Бяла) і Чехословаччині (звільняв місто Моравська Острава).

Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років».

Після війни, у 1948 році, Микола Дашкієв закінчив Харківський педагогічний інститут — за спеціальністю «фізика і математика». У 1947–1950 роках працював у школі вчителем фізики. По виході першої прозової книжки повністю перейшов на творчу роботу. Паралельно з писанням книжок, задля заробітку, якийсь час працював зав. літ. частиною у Харківському театрі музкомедії, де написав лібрето для оперети «Черевички», протягом 50-х—70-х років писав сценарії на замовлення Київської студії науково-популярних фільмів. У 1964 році переїхав до Києва, де прожив до кінця життя.

[Біогр. довідка].— Дніпро, 1948, №7, стор. 83.

Шамота Н. Новьіе голоса.— Правда Украиньї, 1948, 14 серпня.

Гур’єв Б. Джерела досягнень і невдач. [«На перевалі»].— Літ. газета, 1948, 12 серпня.

Муратов І. Перша книга поета. [«На перевалі»].— Соц. Харківщина, 1948, 21 вересня.

Муратов І. Перша книга поета. [«На перевалі»].—Дніпро, 1948, № 11, стор. 121 —122.

Новиченко Л. Вперед і вище! [«На перевалі»].— Вітчизна, 1948, № 12, стор. 171 — 191.

Іванов С. Фантастика, народжена нашою дійсністю. [«Торжество жизни»].— Дніпро, 1951, № 5, стор. 118—120.

Петров В. Невдала книга М. Дашкієва. [«Торжество жизни»].— Соц. Харківщина, 1951, 28 липня.

і

[Коротка біогр. довідка].— В ки.: Українська радянська пос- І зія. К., 1951, стор. 658.

Пивоваров М. Замітки про наукову фантастику. [«Торжество * жизни»].— Літ. газета, 1952, 8 травня.

Владко В. Читач вимагає більшого. [«Торжество життя»].— *

Вітчизна, 1952, № 5, стор. 183—188. і

Тичина П. За високу поетичну майстерність. [Про творчість ! молодих поетів М. Дашкієва і В. Горяїнова].— В кн.: Тичина П. В армії Великого Стратега. К., 1952,

стор. 412—428.

Александров Ю. «Торжество жизни».— Техника молодежи,

1954, № 8, стор. 39.

Пивоваров М. Науково-фантастичний жанр в українській радянській літературі.— Вітчизна, 1954, № 10, стор.

140—155. [Про твори М. Дашкієва: стор. 144—145].

Пивоваров М. Корисна, цікава повість. [«Володар всесвіту»].— Вечірній Київ, 1955, 19 листопада.

Каганов І. Пригодницький твір і його герої. [«Володар всесвіту»].— Соц. Харківщина, 1955, 22 листопада.

Борисенко Ф. Без мрії нема руху вперед [«Володар всесвіту»]-— Деснянська правда, 1956, 5 жовтня.

Логвиненко М. Цікава пригодницька повість. [«Зуби дракона»].— Рад. Поділля, 1957, 22 травня.

Москвич Л. «Зуби дракона».— Знання та праця, 1957, №6, стор. 29.

Яківчук І. Чуда не вийшло... [«Зуби дракона»].— Прапор,

1957, № 7, стор. 121 — 122.

Подольский Б. Вторая встреча. [«Властелин мира»].— Крас- ное знамя, 1957, 12 листопада.

Шатров М. Відкриття раджі Сатіапала. [«Зуби дракона»].— Молодий ленінець, 1958, 2 березня.

Нугер М. Кавьічки необходимьі. [«Зубьі дракона»].— Казах- станская правда, 1961, 6 квітня. *

ДАШКІЄВ Микола Олександрович (16.05.1921, с. Краснокутськ, нині смтХарків, обл. -23.

02. 1976, Харків, похов. у Києві) — письменник і критик. Чл. СПУ (1947). Учасник 2-ї світ,

війни, бойові нагороди. Навч. на фіз. ф-ті Ленінгр. ун-ту (нині С.-Петербург, 1938-41), закін.

Харків, пед. ін-т (1948). Учителював. Друкуватися почав від 1943. Автор наук.-фантаст. та

пригоди, проз, творів про звершення науки, відкриття міжзоряних світів; істор. роману про

укр. композитора 18 ст. М. Березовського «Страчена пісня» (К., 1985). Переклав з чеської

мови наук.-фантаст. роман «Сигнали з Всесвіту» В. Бабули (К., 1968; співавт.). Окремі твори

Д. перекладено болгар., угор., чес. та словац. мовами.

Тв.: Правда: Віршов. роман. 1945; На перевалі: Зб. віршів. 1948; Торжество життя: Наук.-фантаст. роман.

1952; 1966; 1972 (рос. перекл. — X.. 1950; 1953; 1954); Володар Всесвіту: Наук.-фантаст. повість. 1955 (рос.

перекл. — X.. 1957); Зуби дракона. 1956; 1957 (рос. перекл. — Алма-Ата, 1960); Загибель Урані». 1960: Галатея:

Зб. оповідань. 1967; 3 безодні минулого: Наук.-фантаст. повість. 1970; 1991; Кришталеві дороги: Наук.-

фантаст. повість. 1972; 1976; Еліксир життя: Зб. оповідань. 1973; Неходженою стежкою: Оповідання. 1973; Твори: У 2 т. 1981; Страчена пісня:

Роман, наук.-фантаст. повісті. 1991 (усі — Київ).

***

Літ.: Владко В. Читач вимагає більшого // Вітчизна. 1952. № 5; Тичина П. За високу поетичну майстерність // Тичина П. В армії Великого Стратега. К., 1952; Бережний В. Реальне в фантастиці //ЛУ. 1970,27 жовт.

****

95 років від дня народження Миколи Олександровича Дашкієва (1921—1976), українського письменника

Микола Олександрович Дашкієв — український письменник-фантаст, поет і перекладач.

Народився Микола Дашкієв 16 травня 1921 року в селищі Краснокутськ Харківської області у родині вчителів. Після закінчення десятирічної школи вчився на геофізика на фізико-математичному факультеті Ленінградського університету. Нчання перервл Друг Світова війна.

Через поганий зір він не потрапив на фронт у перші дня війни. У вересні 1941 року Микола Дашкієв починає працювати вчителем, одночасно викладаючи фізику, хімію та математику. З часом, після відступу наших військ, опинився на окупованій території, і ця обставина потім довго труїла його життя. У лютому 1943 року він призваний до лав Радянської Армії. Нгороджений багатьма орденами і медалями.

Після війни, у 1948 році, Микола Дашкієв закінчив Харківський педагогічний інститут. У 1947–1950 роках працював у школі вчителем фізики. По виході першої прозової книжки повністю перейшов на творчу роботу. Паралельно з писанням книжок, задля заробітку, якийсь час працював зав. літ. частиною у Харківському театрі музкомедії, де написав лібрето для оперети «Черевички», протягом 50-х—70-х років писав сценарії на замовлення Київської студії науково-популярних фільмів.

Писати Микола Дашкієв почав з дитинства. І, звичайно ж, це були вірші. Ну а про рівень його «дорослих» віршів красномовно свідчить той факт, що його, попри тодішній порядок, прийняли до лав Спілки письменників без обов'язкових тоді двох надрукованих книжок, лише за журнальною публікацією віршованого роману «Правда». Рекомендації йому давали Ю. Яновський та П. Тичина. Публікуватися Микола Дашкієв почав у 1943 році як поет. А перша його книжка — поезії «На перевалі» (1948) — вийшла за півроку по тому. У поетичних рядках Дашкієва — і ненависть до ворога, і захоплення героїзмом радянських солдат, і мрія про повернення до рідної домівки. Вірші Микола Дашкієв писав все життя, але для себе, для дружини, для друзів. А для того, аби висловити те, що він хотів сказати, була потрібна проза.

У 1950 році вийшов перший варіант першого науково-фантастичного роману Дашкієва — «Торжество життя», до якого він постійно повертався і загалом пропрацював над ним понад двадцять років. Готуючи до друку цю книгу Микола Дашкієв мав прикласти до рукопису довідку провідного фахівця в галузі за темою роману (біології), про те, що наукова фабула твору цілком можлива. Дія роману відбувається в недалекому майбутньому, де вчені намагаються розгадати причини найпідступнішої недуги ХХ століття — раку, і врешті перемагають злоякісну пухлину.З появою нових знань в царині біології і медицини, постійно переробляв і доповнював книгу, дописував нові розділи. В 1966 році у видавництві «Молодь» вийшов другий варіант першої книги роману. Письменник мав намір написати і другу, де хотів розвинути основну сюжетну лінію, але зробити це так і не встиг.

Через десять років письменник публікує ще один роман— «Загибель Уранії» (1960), дія якого відбувається як на Землі, так і на далекій планеті Піреї, в зоряній системі Двох Сонць, яка переживає страшну трагедію. Дві держави в атомному протистоянні поставили свій світ і цивілізацію на межу знищення. В цьому романі Микола Дашкієв вперше вказав на можливість ведення метеорологічних війн, коли термоядерними вибухами можна спровокувати або скерувати на територію ворога нищівні тайфуни.

Крім двох романів, Микола Дашкієв написав чотири повісті і кілька десятків оповідань, більшість яких були зібрані в двох збірках «Галатея» (1967) і «Право на ризик» (1974).

Повість «Зуби Дракона» (1957) була відзначена третьою премією на Республіканському конкурсі на кращу науково-фантастичну і пригодницьку книгу для дітей і юнацтва. В ній — як водиться, на тлі боротьби радянських і індійських учених-біологів з англійськими шпигунами за право володіння секретами «Їжі Богів» і «Зубів Дракона» — розповідалося про унікальні біологічні каталізатори, за допомогою яких можна було б вирішити споконвічну проблему голоду в усьому світі або робити унікальні операції з трансплантації органів.

Твори Дашкієва перекладалися англійською, болгарською, угорською, грузинською, китайською, корейською, монгольською, німецькою, польською, сербсько-хорватською, словацькою, французькою, чеською і японською мовами.

Крім письменства Микола Дашкієв займався і перекладами. Так він переклав українською роман свого друга, чеського фантаста Володимира Бабули «Сигнали з Всесвіту». Втім, термін «переклав» не зовсім відповідає дійсності. Бо оригінальна версія книги «Сигнали з Всесвіту» скоріше технічна, ніж фантастична, і більше схожа на великий науково-фантастичний нарис. Власне, Микола Дашкієв не переклав, а переробив її у повноцінний художній твір. Однак за кілька років, коли Володимир Бабула написав повість «Пульс Всесвіту», тут від Миколи Дашкієва дійсно був потрібен лише переклад.

Єдиною книжкою Миколи Дашкієва, що й досі не надрукована — літературна обробка спогадів льотчика-винищувача Еміра-Усейна Чалбаша, який вчився у Качі разом із синами Сталіна та Фрунзе, був інструктором «Школи червоних асів» під час Другої світової війни, а по війні — льотчиком-випробувачем, що брав безпосередню участь у впроваджуванні нової, реактивної техніки. У 1975 році ніяке видавництво не наважувалося на їхній друк. Проблема полягала у тому, що льотчик був кримським татарином, ну а кримські татари були у радянські часи темою закритою.

Микола Дашкієв — член Спілки письменників СРСР з 1947 року. Крім української писав також російською мовою.

У фантаста було чимало творчих планів, задумів, нарисів майбутніх книжок: основними в його архіві залишилися матеріали для другого тому «Торжества життя» та прикидки для великого роману «Під знаком нейтрона» про події, що відбувалися на його очах: колективізація, голодомор, війна. ». Та нічого із замріяного здійснити йому не судилося.Тяжка хвороба, напружена праця, якій він віддавався весьпідірвали його здоров'я. 23 лютого 1976, на 55-му році життя, Микола Дашкієв помер.

Не була видана за його життя і лебедина пісня — роман «Страчена пісня». Вважається, що це — біографічний твір про композитора та класика європейської музики Максима Березовського (1745–1777). Ні, все не так! Микола Дашкієв скористався тим, що всі відомості про життя українськогокомпозитора, диригент, співака,-Максима Березовського вкладаються на одній-двох сторінках, і написав роман про творчість і творця в задушливій атмосфері тваринної за своєю суттю влади. «Страчена пісня», значно пошарпана цензурою, була надрукована через 9 років після його смерті.

Твори:

Торжество життя: Науково-фантастичний роман. — К.: Радянський письменник, 1952. — 414 с.

Володар Всесвіту: Науково-фантастична повість / Худ. В. Якубич. — К.: Молодь, 1955. — 176 с. (рос. — 1957).

Зуби дракона: Пригодницька повість / Оформл. Л. Склютовського; Мал. А. Іовлєва. — К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1957. — 212 с. — (Бібліотека пригод та наукової фантастики)(рос. — 1960).

Загибель Уранії: Науково-фантастичний роман / Обкл. Р. Ліпатова; Ілл. В. Савадова. — К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1960. — 356 с. — (Пригоди, подорожі, наукова фантастика).

Галатея: Оповідання. — К.: Веселка, 1967. — 258 с. — (Наукова фантастика).

Кришталеві дороги: Фантастична повість. — К.: Веселка, 1970. — 372 с. — (Наукова фантастика).

З безодні минулого: Науково-фантастична повість / Худ. Е. А. Ахунов. — К.: Радянський письменник, 1970. — 260 с.

Право на ризик: Оповідання / Худ. Георгій Зубковський. — К.: Веселка, 1974. — 352 с. — (Пригоди. Фантастика).

Твори в двох томах — К.: Веселка, 1981.

Страчена пісня: Роман. — К.: Радянський письменник, 1985. — 288 с.

Газетные вырезки.

https://fantlab.ru/work240481

Бережний В. Реальне у фантастиці. "Літературна Україна". 27.10.70

Пивоваров М. Рецензія на повість М. Дашкієва "З безодні минулого" 05.05.72 р. /рукопис

На перевалі. Поезії. К. Радянський письменник. 1948. 126 с. 5000 прим.

Зубы дракона. Прикл. повесть. Пер. на киргизский А. Иманалиева. Фрунзе."Киргизмамбас". 1963

Nikolajus Daškijevas. Paslaptingi kristalai (Зубы дракона). – изд. «Valstybinė grožinės literatūros leidykla», 1963. – 240 с. (п) – [На литовском языке] пер. на литовский А. Марчевичюса. Вильнюс. Гослитиздат. 1963

Торжество жизни: Научно-фантастический роман / Послесл. чл.-кор. Акад.мед. наук. проф. В. Жданова; Рис. М. Шанина. – Второе, переработанное издание. – Харьков: Книжно-газетное издательство, 1953. – 368 с. 7 р. 20 к. 30 000 экз. (п) – подписано к печати 20.08.1953 г.

Торжество життя: Науково-фантастичний роман; Перероблене і доповнене видання. – К.: Молодь, 1954. – 400 с. 15 000 прим. (п)післямова В.М. Жданова. Іл. В. Якубич.

Торжество життя: Науково-фантастичний роман;(Ил. М. Глущенко) – К.: Радянський письменник, 1952. – 420 с. 10 000 прим. (п)

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B...

сын — переводчик на укр.мову его Лепешинской — сын Николай Ник. Дашкиев-Шульга (левша) — умер 2021 г. Родился март 1950 г. умер март 2021 г.

2-й сын — Григорий Дашкиев (Гургий Дш) 5.04.47 г. — фото отца https://www.facebook.com/gurgiy.dsh/photo...

"Володар всесвіту". На украинском...

Вы отправили

... в газетах на рус.

Григорий

Григорий Дашкиев

Не зна., Кто его переводили. Мог и он сам перевсти...

Вы отправили

Григорий

Но он писал, в подавляющем большинстве, на украинском.

http://archivsf.narod.ru/persona/dashkiev...

http://archivsf.narod.ru/1921/nikolay_das...

http://archivsf.narod.ru/1921/nikolay_das...

http://ksi-csamm.archives.gov.ua/fonds/729/

http://ksi-csamm.archives.gov.ua/search/f...

Н.А. Д. перевел на украинский язык роман чешского фантаста В. Бабулы «Сигналы из Вселенной» и повесть «Пульс Вселенной». Один из сооснователей КЛФ в Киеве (1965), кот. просуществовал менее полугода.